Ата́сь! меж. См. Тась.
Брика, -ки, ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни.
Зла́годити, -ся. Cм. злагоджувати, -ся.
Копати, -па́ю, -єш, одн. в копну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Копать, рыть. Тоді козаки щаблями суходіл копали. І свяченим (ножем) копа яму. копати яму під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною.
2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Ой став козак царь-зілля копати.
3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку!
4) копати ногами. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, Xристе-Боже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Як хороший, — не жаль грошей, а як поганий, — копну ногами.
Лимари́ха, -хи, ж. = лимарка. Ой пила, пила лимариха на меду, та й пропила свою дочку молоду.
Приоставати, -таю́, -єш, сов. в. приостати, -стану, -неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити.
Приплакати, -плачу, -чеш, гл. Оросить слезами. Приплакала бабка увесь ліс, а по їй ні біс. Мати усі думки приплакали: «Що його робити і що його чинити?»
Хлюнути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Вода так і хлюне тобі у вічі.
Хуторище, -ща, с. Місто для хутора, місто, гдѣ былъ хутір. Дворище яке, чи хуторище.
Шабльований, -а, -е. Имѣющій право носить саблю, вооруженный саблей. Ходили тоді в кармазинах тільки люде значні та шабльовані.
