Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Дешеві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Дешевѣть, становиться дешевымъ.
Зака́заний, -а, -е. Запрещенный, заповѣдный.
Зіста́рити, -рю, -риш, гл. Состарить.
Клочкуватий, -а, -е. Клоковатый, клочковатый. Почав чухати... довгу клочкувату бороду.
Настрахати, -ха́ю, -єш, гл. Напугать, испугать.
През нар. = через. През Христові страсті не маєш щастя у пеклі.
Старичок, -чка, м. Ум. отъ старик.
Торботряс, -са, м. Нищій, оборванецъ.
Тямити, -млю, -миш, гл. 1) Смыслить, понимать. Вчилася, та й не тямить. Коли не періг, то й не пирожися; коли не тямиш, то й не берися. 2) Помнить. Тямитиме до нових віників.
