Заки́слювати, -люю, -єш, сов. в. заки́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать кислымъ; пропитывать, пропитать посуду кислымъ содержимымъ. Закислив мені своїм борщем горщик. Не буду макітри закислювати. 2) — душу. Съѣсть чего-либо кислаго (натощакъ передъ выпивкой). Треба хоч душу закислити.
Змилоститися, -щуся, -стишся, гл. = змилосердитися. Стали тоді люде Бога просить, щоб послав на їх лучче смерть. Тоді Бог змилостився і послав на їх смерть з косою.
Істовність, -ности, ж.
1) Съѣдобность.
2) Сытность, питательность. А що воно (сіно) до гстовности, — то Боже мій!
Обтовкти, -вчу, -чеш, гл. Обтолочь.
Окрімно нар. Отдѣльно, особо.
Очухатися, -хаюся, -єшся, гл. Обтереться, стереться.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине.
Поквапний, -а, -е. Поспѣшный.
Ростопляти, -ля́ю, -єш, сов. в. ростопи́ти, -плю, -пиш, гл.
1) Растапливать, растопить, расплавлять, расплавить. Богатым та скупим вливала ростопленеє срібло в рот.
2) Растапливать, растопить (въ печи).
Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Що лап, то хап.
