Вірчий лист. Довѣренность.

Громі́вка, -ки, ж. Ель, подвергшаяся громовому удару. Скрипку роблять із ялиці-громівки, то б то з такої, що в неї грім ударив. ЕЗ. V. 194.

Дід, -да, м. 1) Дѣдъ. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. 2) Старикъ. Стор. МПр. 77. Чуб. ІІІ. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вѣжливость сельская требуетъ, чтобы всякій молодой и среднихъ лѣтъ человѣкъ называлъ ді́дом каждаго старика. Чуб. VІІ. 355. 3) Нищій. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородахъ, чтобы отпугивать птицъ; то-же башта́нний дід — на бахчѣ. Сим. 200. 5) Родъ танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Снопъ соломы или камышу, сложенный такъ, что половина вершками в одну сторону, а половина въ другую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. ІІІ. 56. 8) Родъ кушанья, приготовляемаго изъ пшена и муки; то-же, что и лемішка изъ ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́. а) Предки, дѣды. б) Поминовеніе усопшихъ на Ѳоминой недѣлѣ. в) Тѣни по угламъ комнаты. невеселі ті коротенькі пилипівчані дні.... день похожий на вечір, а вечір на ніч. по закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящіе, какъ украшеніе, въ гуцульскихъ хатахъ подъ образами. Шух. I. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7.

Дово́дження, -ня, с. Доказательство, доказываніе. Камен. у.

Закамени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Превратить въ камень. Желех.

Мізкува́ння, -ня, с. Размышленіе. К. ЧР. 237.

Позживати, -ва́ємо, -єте, гл. Прожить (о многихъ). Ми з бабою вік позживали. Лебед. у.

Посварити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили. ЗОЮР. І. 224. 2) — кого́. Поссорить. 3) — кого. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував. Грин. III. 300.

Потеряти, -ря́ю, -єш, гл. Испортить, сдѣлать вредъ, разорвать, разрушить, разстроить. Мет. 210. Мамо, я собі хатку зробила, а Семен потеряв. Славяносерб. у. Потеряла я віночок через дурний розумочок. Чуб. V. 345. Як так граться, то й хатку потеряєм. Ном. № 3814. Задзвони раненько в суботу, потеряй дівочкам роботу. Грин. III. 474. потеряти дитя́. Произвести выкидышъ. КС. 1893. VI. 75.

Розшрубуватися, -буюся, -єшся, гл. Развинтиться.