Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубрівник

Дубрі́вник, -ка, м. Раст. а) Tormentilla erecta. Лв. 102. б) Tormentilla vulgaris. Лв. 102.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБРІВНИК"
Гомону́ха, -хи, ж. Говорунья. Ішла баба гомонуха. Ном. № 12522.
Знесиліти, -лію, -єш, гл. Обезсилѣть. Знесилів я духом. Г. Барв. 411.
Окличник, -ка, м. Глашатай. Скрізь по віщовому місту почили гукати окличники: У раду! у раду! К. ЧР. 268.
Оледиця, -ці, ж. = ожеледь. Желех.
Підкоморій, -рія, м. Подкоморій, придворный сановникъ (въ старой Польшѣ).
Покровка, -ки, ж. Яблоня, плоды которой созрѣваютъ къ концу сентября.
Поперепоганювати, -нюю, -єш, гл. Изгадить, испортить (во множествѣ).
Сиродій, -дою, м. Сырое молоко.
Смуганастий, -а, -е. = смугнастий. Св. Л. 202.
Удовжувати, -жую, -єш, гл. Удлинять.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.