Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копитце

Копитце, -ця́, с. 1) Ум. отъ копито́. Юнь вовк не п'є, копитцями б'є. Чуб. І. 2) Родъ инкрустаціи изъ мѣди въ формѣ подковы. Шух. І. 278. 3) мн. Родъ вышивки. Kolb. І. 49. 4) мн. = копитень. ЗЮЗО. І. 113.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 281.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИТЦЕ"
Войтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = войдуватися. З турками та з татарами войтувалися. Г. Барв. 141.
Гамарство, -ва, с. Плавильное искусство, металлургія.
Догорі́ти Cм. Догоряти.
Долиня́ник, -ка, м. Житель долинъ.
Зніт, -ту, м.дівочий. Рас. Epilobium palustre. Лв. 98.
Золототканий, -а, -е. Тканый золотомъ. Шевч. О28. Парча золототканая. К. ЧР. 58.
Ли́бці, -ців, мн. Бичевка съ привязаннымъ мясомъ для ловли рыбы.
Незмислений, -а, -е. Безсмысленный. Мали вони нас за скот незмислений. К. ЧР. 196.
Провідничка, -ки, ж. 1) Ум. отъ провідниця. 2) Особая свѣчечка во время похоронъ: съ такими свѣчечками въ рукахъ дѣти становятся вокругъ гроба предъ выносомъ его изъ дому, трижды ихъ притушиваютъ, а остатокъ прилѣпляютъ къ срединѣ гроба. Мил. 169.  
Сусік, -ка, м. Закромъ. Вх. Зн. 68.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПИТЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.