Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коренатий

Коренатий, -а, -е. Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. ІІІ. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЕНАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЕНАТИЙ"
Боденька, -ки, ж. Ум. отъ бодня.
Довгові́чний, довгові́шний, -а, -е. Долговѣчный, долголѣтній. МВ. ІІ. 174. Н. Вол. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.
Заті́ва, -ви, ж. Затѣя.
Зві́н, зво́ну, м. и пр. = дзвін и пр.
Костричитися, -чуся, -чишся, гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться. Ном. № 2461.
Ладанити, -ню, -ни́ш, гл. Курить ладокомъ. Александр. у.А шо, купила тютюну? — Та ні, — каже (жінка), — купила свічечку та ладанцю, та оце і наладанила трошки. — Ладанила, ладанила! Ладанила б тебе лиха година! Завтра годовий празник, а тютюну ні в зуб! Мнж. 104.
Невчений, -а, -е. Неученый, необразованный.
Побридки, -док, ж. мн. Бродяжничество, броженіе. Оце немає сучки Оленки! пішла, мабуть, на побридки. ЗОЮР. II. 19.
Погорілець, -льця, м. Погорѣлецъ. Черк. у. Погорілець хліб ззів, а солому спалив. Ном.
Хомівка, -ки, ж. Женскій головной уборъ. То-же, что и кибалка. Вх. Зн. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЕНАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.