Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коржавіти

Коржавіти, -вію, -єш, гл. Жесткимъ, твердымъ дѣлаться. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЖАВІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЖАВІТИ"
Богослів'я, -в'я, с. 1) Богословіе. 2) Послѣдній классъ духовной семинаріи. Сим. 175.
Вайло 2, -ла, с. Увалень, вахлакъ, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152). Ув. вайлюка. Аф. 311.
Висікати, -каю, -єш, сов. в. висікти, -січу, -чеш, гл. Вырубать, вырубить, высѣчь. Ой як я схочу, терен висічу. Н. п. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. ІІІ. 587.
Зди́рця, -ці, м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца.
Зрівнятися, -ня́юся, -єшся, гл. 1) Сравниться, сравняться. Турчин у воду покотивсь, вода зрівнялась. Мл. л. сб. 87. 2) Поровняться. Скоро зрівнявсь із ними, зараз поздоровкавсь із тим братом Якимом. Рудч. Ск. І. 206.
Красуля, -лі, ж. Насѣк. Calomosa sycorhanta. Вх. Пч. І. 5.
Оцупалок, -лка, м. = оцупок.
Побілити Cм. побілити.
Поплітка, -ки, ж. 1) Верхняя прядь на веревкѣ. Могилев. у. 2) Красная гарусная нить, которой оплетаютъ сверху косы. Kolb. І. 40. Шух. І. 135.
Порозстелювати, -люю, -єш, гл. Разостлать (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЖАВІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.