Домани́ти, -ню́, -ниш, гл. Приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш.
Зрівняти, -няю, -єш, гл. Сравнять. Зрівняв землю, покрив дерном. І з землею зрівняють тебе. XIX. 44. Смерть усіх зрівняє.
Коровина, -ни, ж. Корова, плоховатая корова.
Однаковісінький, -а, -е. Совершенно одинаковый.
Пантофель, -фля, м. = пантохвель.
Покидати, -да́ю, -єш, сов. в. поки́нути, -ну, -неш, гл. Покидать, покинуть, оставлять, оставить, бросить. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче, що голуб голубку покидати хоче. Як дівчині не журиться, — козак покидає. Покинь даремну думку думати, покинь нещире мене кохати. Коли покидаєш, покинь хліба їсти, а щоб тобі було тяжко сісти. Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав?
Попливти, -ву, -веш, гл. Поплыть. Попливемо на той бік озера.
Порозціплювати, -люю, -єш, гл. Разжать, разнять (во множествѣ).
Уклін, -лону, м. Поклонъ.
Цокати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цокнути, -кну, -неш, гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав.
