Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напірити

Напі́рити, -рю, -риш, гл. 1) Намочить (о дождѣ). Оце дощ Івана як напірив. Харьк. у. 2) Отхлестать, нахлестать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 509.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПІРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПІРИТИ"
Голосок, -ска, м. Ум. отъ голос.
Їдення, -ня, с. Ѣда, кушанье. Послав йому усякого питення, їдення і горілок усяких. Ном. № 14007.
Марнотра́тник, -ка, м. = марнотрат. Вх. Уг. 251.
Нави́діти II, -джу, -диш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. А в печі пироги кипіли, а його очі навиділи. Чуб. III. 425.
Надякува́тися 2, -ку́юся, -єшся, гл. Побыть достаточно долго дьячкомъ.
Переполоти Cм. переполювати.
Смутніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла. МВ. ІІ. 180.
Угорський, -а, -е. Венгерскій. Король угорський. Ном. № 11699.
Хурдиста, -ти, ж. Мятель. Черк. у.
Швендалка, -ки, ж. Праздношатающаяся. Конотоп. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПІРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.