Витівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витіяти, -тію, -єш, гл.
1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли.
2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть.
Витуманити, -ню, -ниш, гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала.
Дубрі́вний, -а, -е. = дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Дубрівная зазуля. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими.
Завива́йлечко, -ка, с. Ум. отъ завивайло.
Квіття, -тя, с. соб. Цвѣты.
Націлитися Cм. націляти, -ся.
Пронюхати Cм. пронюхувати.
Сліпота, -ти, ж.
1) Слѣпота.
2) — куряча. а) Болѣзнь: куриная слѣпота. Ах ти куряча сліпота! б) Раст. a) Helianthemum vulgare. б) Ranunculus polyganthemos L.
Тубільний, -а, -е. Туземный, мѣстный.
Утихати, -хаю, -єш, сов. в. ути́х(ну)ти, -хну, -неш, гл. Утихать, утихнуть. Війна утихла. Втих вітер.
