Виковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. викуватися, -куюся, -єшся, гл. Выковываться, выковаться.
Височінь, -ні, ж. = височиня.
Кільчик, -ка, м. Ум. отъ кілець.
Наде́ржувати, -жую, -єш, гл. Держать, править (лошадью). Надержуй, Петре, голобельну вліво.
Нана́шко, -а, м. Крестный отецъ.
Плакатися, -чуся, -чешся, гл. 1) Плакать, оплакивать. Не плачся на моє горе! не тобі його оплакати. А за мною сиротою всі родичі плачуть. Плачся, плачся, мій родоньку, плачся, поплакайся.
Скакля, -лі, ж. Въ загадкѣ: сорока. Скакля скаче, риндя риє.
Стогодній, -я, -є. Столѣтній. Згорбивсь, згнітивсь, мов дід стогодній.
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Рвонув він раз, — тенета не тріщать.
2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить.
3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить.
4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі.
Чепурний, -а, -е. Аккуратный, чистый, опрятный, красивый. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. Хороша та чепурна, як тая лебедя. Ум. чепурненький, чепурнесенький. Чепурненька, як мазничка. Юпочка рабенька й сама молоденька, да якая ж хорошая, яка чепурненька!
