Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чуло

Чуло нар. Чувствительно, нѣжно. Сестро моя милая, — чуло промовив він. Стор. МПр. 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 477.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧУЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧУЛО"
Беседка, -ки, ж. Лавка для гребцовъ въ большой днѣпровской лодкѣ, называемой дуб. Мнж. 179.
Відмазувати, -зую, -єш, сов. в. відмазати, -жу, -жеш, гл. 1) Отлѣпливать, отлѣпить замазку. На весні вічка у бджіл відмазують. 2) Смачивать, смочить шліхтою основу (у ткачей). Конст. у.
Здо́линок, -нку, м. Углубленіе почвы. Камен. у.
Зобіжати, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.
Карноухий, -а, -е. Съ маленькими ушами.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога. Вас. 163.
Са! А Са! меж. Крикъ на свиней, когда ихъ гонятъ. Kolb. І. 65.
Світліти, -лію, -єш, гл. Свѣтлѣть, проясняться. Небо світліє, світ недалечко. Левиц. І. 154.
Срібнорогий, -а, -е. Эпитетъ луны: съ серебряными рогами. Молодик срібнорогий. К. Досв. 63. Зійди, зійди срібнорогий, в рожевім гаю. Федьк. III. 156.
Шайнути, -ну, -неш, гл. Дунуть. Як шайнули буйні вітри. Гол. III. 107.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧУЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.