Брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.
Вудвудя, -дяти, с. Птенецъ-удодъ. Як вудвудята в вишневім садку, так та худібка при оборонці.
Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Гроби́. Кладбище. 2) мн. Гро́би. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Игра эта называется еще ро́би. (Cм. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Гробо́чок. Cм. Гробки́.
Допо́ки нар. До тѣхъ поръ пока. Не оженюся, допоки вік віков. Співатиму йому допоки віку, допоки тху хвалитиму на струнах.
Зако́вувати, -вую, -єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку.
Книш, -ша́, м.
1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Повна піч паляниць, посередині книш. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина.
2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ.
3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша.
4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Ум. книшик.
Посипати, -па́ю, -єш, сов. в. посипати, -плю, -плеш, гл.
1) Посыпать, посыпать.
2) Насыпать, насыпать. Ой дай, доню, принадоньку, нехай привикає (голуб). Посип пшонця по колінця, водиці по крильця.
Розгейкатися, -каюся, -єшся, гл. = розгайкатися.
Роскошич, -ча, м. Расточитель. Покошичі-роскошичі: хто прийде в жупані, то пійде без свитки.
Укушати, -шаю, -єш, гл.
1) Ѣсть. Будеш ти в мене хліб сіль вкутати, маленькі дітки доглядати.
2) Употр. только сов. в: укусити, -шу, -сиш. Він і вкусить, і меду дасть. Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
