Бучність, -ности, ж. Пышность, великолѣпіе.
Волити, -лю, -лиш, гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? волити волю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи.
Гноїти, гною, -їш, гл.
1) Гноить. Діди строють, а баби гноють.
2) Унаваживать, удобрять.
Дзюбу́н, -на́, м. Клюющій.
Китайка, -ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Ум. китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа.
Козиний, -а, -е. Козиный. Козиний кожух, а вербові дрова, то й смерть готова.
Напа́дати I, -даю, -єш, гл. Нападать (о многихъ). Після бурі такого багато нападало в саду груш та яблук.
Спасіння, -ня, ж. Спасеніе (духовное). З дурного говіння не буде спасіння. Ой хто мене поцілує, — заробить спасіння. Ум. спасіннячко.
Стусонути, -ну, -неш, гл. Сильно толкнуть, ударивъ. Як стусону у ворота раз, вдруге, та так їх.... і випер.
Чмирь, -рю, м.
1) Короткая шерсть, остающаяся на пестахъ послѣ валянья, сукна.
2) Острый, противный запахъ. Борсук у норі такого піддав чмиру.
3) —ря. Чумазый.
