Відсісти, -ся. Cм. відсідати, -ся.
Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Головеня, -няти, с. Головка. В головеняті у дитини.
Го́рдий, -а, -е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає.
Звіркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там.
Намекета́ти, -кечу́, -чеш, гл. Накричать по-козьи.
Неспроможний, -а, -е. Не имѣющій возможности, не въ состояніи, несостоятельный.
Окрімний, -а, -е. Отдѣльный, особый.
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук.
Роскарячувати, -чую, -єш, сов. в. роскарячити, -чу, -чиш, гл. Разставлять, разставить, раздвинуть вѣтви, ноги.
