Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

черкати

Черкати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. І. 109. 2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. ІІ. 204. 3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44. 4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?» Мил. М. 5. 5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44. 6) = черчати. Вх. Лем. 482.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 457.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧЕРКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧЕРКАТИ"
Задзюркоті́ти, -чу́, -чеш и -тиш, гл. Зажурчать. Домонтовиченко влучив Війтенка по лівій руці, — кров так і задзюркотала. K. ЧР. 306.
Зашумі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Зашумѣть. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.
Основувати, -вую, -єш, сов. в. оснувати, -ную, -єш, гл. Основывать, основать, дѣлать, сдѣлать основу. Рудч. Ск. I. 179. II. 44. Що журавель намне, а чапля намиче, а сорока оснує, а ворона витче. Чуб. III. 172.
Побірець, -рця, м. Сборщикъ. Рк. Левиц. Я й сам побірцем чотирі годи пробув.
Полупетро, -ра, м. День 30 іюня, соборъ дванадесяти апостоловъ. ХС. І. 77. Маркев. 15. Це діялось на Полупетра. Закр.
Пуголоватиця, -ці, ж. = пуголовок. Желех.
Рум'янка, -ки, ж. Раст. Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. румя́ночка. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум'яночки на неділю на віночки. Чуб. V. 353.
Сокира, -ри, ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жало — лезвіе, борідка — задняя часть лезвія, носок — его передняя часть, щоки — бока, голова — часть возлѣ обуха, ухо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ручка, держално — топорище. Сим. 24. У гуцуловъ: вістрє = жало, части его также носок и борідка, выше — плече, возлѣ обуха — шия, пазуха = ухо, топорище — топорище. Шух. І. 175. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. сокирка, соки́рочка.
Удавлений, -а, -е. Заглушенный. Стало чуть наче вдавлений голос, як от би з затуленого рукою рота. Екатер. у. (Залюб.).
Чомхати, -ха́ю, -єш, гл. = чмовхати. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧЕРКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.