Відлуплювати, -люю, -єш, сов. в. відлупити, -плю, -пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась.
Вошкопруд и вошопруд, -да, м. Вшивецъ. Пусти мене, вошкопруде, погуляти поміж люде! — Ой холи ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь.
Вузісінький, -а, -е. Совершенно узкій.
Горо́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры.
Користний, -а́, -е́ Полезный, выгодный. Щось оці дрова не дуже користні: витопили — ні хуху, ні духу. Спориш дуже корыстна трава.
Пиргач, -ча, м. = кажан.
Соснина, -ни, ж.
1) Сосновое дерево. Рубай, сину, ти соснину, а я буду гілля.
2) Сосновый лѣсъ. За містом соснина темна далека заступила шлях піскуватий. Ум. сосни́нка.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного.
Чернецький, -а, -е. Монашескій. Чернецький хліб по козацькій іззіж.
Шасть меж., выражающее нечаянное появленіе, быстрое движеніе, быстрый ударъ. Шасть, що Бог дасть. Шасть батька в напасть, а діти по наймах. І веселенька шасть у хату. Шасть у комін рукою, та сажою помазала собі по під плеч'има. Він мене коли не коли ціпом улуче, а я його батогом тілько шасть та пошасть.