Веретінник, -ка, м. 1) Часть ручного млина. Шух. I. 103. 2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.

Вигадувати, -дую, -єш, сов. в. вигадати, -даю, -єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигода. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.

Засліпи́ти, -ся. Cм. засліпляти, -ся.

Зволо́к, -ка, м. Спускъ съ горы. Міусск. окр.

Кушнірня, -ні, ж. Мастерская овчинника, скорняка. Скрізь кидають ремейства, ба й плужки, мовчать кушнірні, воскобійні, ниви. К. ПС. 111.

Ногавиця, -ці, ж. 1) Штанина. 2) мн. Штаны суконные. Kolb. І. 41. Дівки вінки погубили, а парубки ногавиці. Чуб. V. 1113.

Осінщина, -ни, ж. Дань, подать зерномъ помѣщику отъ крестьянъ осенью.

Підпікатися, -каюся, -єшся, сов. в. підпекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Подпекаться, подпечься, поджариваться, поджариться.

Хрупка, -ки, ж. Хрящъ, маленькая косточка (въ тѣлѣ). Вх. Уг. 273.

Цаплений, -а, -е. Сумасшедшій. Скаче з переляку, мов цаплене. Сим. № 213. Цаплений, відчепись. Черк. у. Цаплена ти голова! Маркев. 53.