Бентежити, -жу, -жиш, гл.
	1) Смущать, обезкураживать, сбивать съ толку.
	2) Тревожить, волновать. По світах свою силу показувать, людей дивувать та людський спокій бентежить.  І нас новий бентежить Наливай. 
	3) Ругать, срамить, безчестить; покрывать срамомъ, безчестьемъ. Я гетьманом двадцять літ.... і я — тепер нікчемний дід — коверзував би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло? На що мені бентежить славу?                         
                        
                                                
                          Бздини, бздин, ж. мн.
	1) Газы въ желудкѣ.
	2) = бздюха 1? Рветься як бздини.                         
                        
                                                
                          Вусань, -ня, м. см. усань.                        
                        
                                                
                          
	Дхну́ти, дхну, дхнеш, гл. Дохнуть. Cм. тхнути. Такий був лицарь, що тілько дхне, то од самого духу не встоїш на птах. 
                        
                        
                                                
                          
	Зако́ли, -лів, м. мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи. 
                        
                        
                                                
                          Кахикати, -ка́ю, -єш	с. в. кахикнути, -кну, -неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси.  Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну.                        
                        
                                                
                          Легво, -ва, с. = лігво.                        
                        
                                                
                          
	Лопотня́, -ні́, ж. 1) Шелесть, хлопанье, трескъ, шумъ. 2) Пустая, вздорная болтовня.
                        
                        
                                                
                          
	Мига́ти, -га́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мигнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі.  2) Мелькать, мелькнуть. 3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. 
                        
                        
                                                
                          Острога, -ги, ж.
	1) Шпора.  Звонять коні копитами, а вояки острогами.  І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. 
	3) У пѣтуха: задній палець, шпора.