Відмагатися, -гаюся, -єшся, сов. в. відмогтися, -можуся, -жешся, гл. 1) Отговариваться, отговориться, отказываться, отказаться. Як уже там царівна не облагалась, шо не робила, — треба їй за, його йти. Черт йти меншому на сторожу, — той одмагається. 2) Отдѣлываться, отдѣлаться, избавляться, избавиться. Слухайся мене, то, може, од батька одможешся. Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже.
Віщуха, -хи, ж. Вѣщунья, предсказательница. Віщуха баба.... пророкувала.
Доскрі́бувати, -бую, -єш, гл. = доскрібати.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати.
Пересміяти, -мію́, -є́ш, гл. Осилить въ смѣхѣ. Давай будем знов сміяться, — хто кого пересміє. Ну, тепер хто кого пересміє, того буде пані.
Плавочок, -чка, м. Ум. отъ плав.
Позастромлювати, -люю, -єш, гл. Воткнуть (во множествѣ).
Показуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. показатися, -жуся, -жешся, гл.
1) Показываться, показаться, появляться, появиться. Вона його як хвицне! так, що йому і свічки у очах показались. Бач, мабуть злякався, що не показався.
2) Казаться, показаться. Дивись, котора гуска тобі показується красна, ту й лови.
Поручник, -ка, м.
1) Поручитель. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш.
Товкодубня, -ні, ж. Толчея съ коннымъ приводомъ для толченія дубовой коры.
