Запіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. запе́рти, -пру́, -ре́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Скриплять ворітонька — не можу заперти. людям губа не заперта — равнозн. русскому: На чужой ротокъ не накинешь платокъ. 2) Всаживать, всадить (такъ, что трудно вынуть); затаскивать, затащить куда. Запер таки затичку в пляшку. Як поперли сани, то й не. знаю, куди б заперли, як би люде не зупинили.
Кліпка, -ки, ж. = кліпавка.
Ластовень, -вня, м. Раст. Asclepias syriaca.
Мару́дний, -а, -е. Копотливый, медленный, мѣшкотный.
Мураве́ль, -вля́, м. Муравей.
Підпілітка, -ки, ж. = перепелиця.
Приступки, -пок, ж. Ступеньки лѣстницы, крыльца.
Сизоперець, -рця, м. Съ сизыми перьями. Орли сизоперці налітали.
Спаль, -лі, ж. Мѣсто, гдѣ выжженъ лѣсъ.
Сюд нар. = сюда. Я сюд-туд, — нема коня. Не сюд, не туд, не сяк, не так.
