Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

устіль

Устіль нар. Сполна. Кухву горілки вишинкуй, а гроші панам оддай устіль. Васильк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 359.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УСТІЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УСТІЛЬ"
Дити́нний, -а, -е. Дѣтскій, рябячій.
Єхи́дство, -ва, с. Ехидство. Мкр. Н. 37. К. Бай. 89.
Косюрки мн. Раст. Linaria genistaefloria L. ЗЮЗО. 126.
Марко́та, -ти, ж. Тревога, безпокойство; дурное расположеніе духа.
Накря́кати, -каю, -єш, гл. Много набрать, навалить. Там же й віз накрякав (дров із панського лісу)! ледве кобилі проти гори вивезла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Охабляти, -бля́ю, -єш, сов. в. охабити, -блю, -биш, гл. 1) Оставлять, оставить. Мене-с охабив фраіречку першу. Вх. Лем. 445. 2) Портить, испортить. Желех.
Сумежність, суміжність, -ности, ж. Смежность.
Угаяти, -ся. Cм. угаювати, -ся.
Шкуряк, -ка, м. Лапоть изъ нечиненной кожи. Вх. Зн. 82.
Шульок, -лька, м. = шулка. Хотин. у. Шух. І. 110.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УСТІЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.