Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Буддень, -дня, м. Будень, рабочій день. ....мені не вілен світ ні в буддень, ні в свято. Про буддень. Для будня, въ будень. Ця спідниця вже нехай про буддень буде. Вона тії сережки про буддень зносила.
Злодійкуватий, -а, -е. Вороватый.
На́дити, -джу, -диш, гл. 1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. (Річки) надили дівчат у чисту воду. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Там здобиччу ти надив козака. Старосвітські співаки, надючи гарним словом ухо людське, на добро, на милосерде наставляли. 2) Ловить удочкой рыбу. Не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина.
Осельник, -ка, м. Поселенецъ.
Плахітка, -ки, ж. Ум. отъ плахта.
Поповештатися, -таюся, -єшся, гл. Много походить, много постранствовать. І поповешталась же сердешна Катря, чужі порош оббиваючи.
Пошморг, -гу, м. 1) Дерганіе, подергиваніе. Цей кінь має пошморг у ліворуч. 2) Царапина, ссадина. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його на виду і на тілі пошморги. 3) Слѣды полозьевъ на дорогѣ. А шо, як там дорога? — Та єсть тільки пошморги, а доброї ще нема.
Хибкість, -кости, ж.
1) Неустойчивость.
2) Мягкость, слабость характера.
Шарлатовий, -а, -е. Пурпурный. Cм. щерлатий.
