Верховодити, -джу, -диш, гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.

Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. ІІІ. 45. 2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. І. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262. 3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш. Левиц. І. 152. 4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.

Залю́ляти, -ляю, -єш, гл. Убаюкать. Заколишу, залюляю, сама піду погуляю. Мил. 37.

Заму́ляти, -ляю, -єш, гл. Начать давить, тереть, мозолить. Чоботи так замуляли, що мусив скидати.

Зносити, -шу, -сиш, сов. в. знести, -су, -сеш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208. 11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

Навза́водах нар. Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ «На побѣду Чигиринскую», напеч. сперва у Срезневскаго («Запор. Старина»), а потомъ у Максимовича (1849). Коней день і ніч навзаводах держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. 54. Ошибочно употреблено въ такой формѣ вмѣсто навзаводи.

Приректи, -речу, -че́ш, гл. Сказать. Вона прирекла до дітей: «Чекайте, діти!» Гн. І. 92.

Унахилку нар. Наклонивъ. Я напився води з відра внахилку.

Упереспи, упересипи, нар. Во время глубокаго сна (ночью). Саме упереспи це робилось. Н. Вол. у.

Шовкун, -на, м. Безплодное тутовое дерево.