Віджахнути, -ну, -неш, гл. Отогнать страхомъ, вообще отогнать, отбить силой, оружіемъ. Помогла тобі від Польщі Москву віджахнути. Воюй добре, щоб вражих черкесів оджахнути.
Загуля́ти 2, -ля́ю, -єш, гл. 1) Закутить. Загуляв Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. 2) Заглушить, осилить при помощи кутежей (свою бѣду, горе и пр.). Не втекла... таки од свого лиха: і не загуляла, й не заспівала, й не затанцювала його.
Копійчина, -ни, м.
1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною.
2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись.
Мі́сячник и мі́сяшник, -ка, м. Лунатикъ.
Однословно нар. Согласно.
Повісняний, -а, -е. — не полотно. Полотно болѣе тонкое, чѣмъ клочкове, которое въ свою очередь тоньше валовини.
Рівнява, -ви, ж. Равнина. З'являлись посеред степової рівняви.
Хатина, -ни, ж. 1) = хата. Чи ти мене, Василю, не знаєш, що ти мою хатину минаєш? 2) = кімната. 3) = прибік 2. Ум. хатинка, хатинонька. Хатиночка. Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло неї.
Чванька, -ки, м. = чванько. Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закрасила мама штани, — він каже: китайка.
Чинбарити, -рю, -риш, гл. Быть кожевникомъ.
