Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розгудець

Розгудець, -дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця. Ном. № 10580.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 40.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗГУДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗГУДЕЦЬ"
Бировити, -влю, -виш, гл. Быть сельскимъ судьей. Угор.
Ганус, -су, м. Анисъ. Левч. 1.
Жердя I, -ді, ж. Жердь.
Запальо́ний, -а, -е. Запальчивый, часто гнѣвающійся. Там батько й мати такі запальонії, що хоч би тиждень той приймак вижив. Черниг. у.
Зга́рен, зга́рний, -а, -е. = зугарний. Він не згарен, він не здатен мене цілувати, тіки згарен, тіки здатен мене роззувати. Грин. III. 613.
Непокій, -кою, м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій. Ном. № 8917.
Переколядувати, -ду́ю, -єш, гл. Окончить колядовать.
Поростягати, го́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Розгайкатися, -каюся, -єшся, гл. Раскричаться, зовя кого либо.
Чічник, -ка, м. Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. II. 33.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗГУДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.