Відбірати, -раю, -єш, сов. в. відібрати, відберу, -реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. 2) Получать, получить. Відібрав і від їх листи. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Да́єден Кто нибудь.
Ет меж.
1) = ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім!
2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім докапав літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги.
Карковий, -а, -е. Затылочный.
Нао́хляп нар. 1) Мѣшкомъ. На неї плаття наохляп стоїть. 2) Безъ сѣдла. Їхати конем наохляп.
Очищення, -ня, с. Очищеніе.
Сом, -ма, м. Рыба: сомъ. Ловили, ловили та й піймали сома.
Тарганів, -нова, -ве Принадлежащій, свойственный таракану.
Тупоносий, -а, -е. Имѣющій не острый носъ. Оси, оси, які ви тупоносі! принесіть мені меду.
Туря, -ряти, с. Дѣтенышъ тура.
