Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туго

Туго нар. Туго. Дитина сповита, та й не туго й новенькою свитиною вкрита. Шевч. Ум. тугенько, тугесенько. Сідлай мене тугенько. Мнж. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 292.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУГО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУГО"
Гитина, -ни, ж. 1) = гита. Сумск. у. 2) = колотвиця. Вх. Зн. 27.
Круть меж., выражающее быстрый поворотъ. Хоч круть верть, хоч верть круть. Ном. № 8037.
Купервас, -су, м. Купоросъ. Купервасу купувала — чорні брови малювала. Н. п.
Пиленя, -ня́ти, с. = пуленя. О. 1862. VIII. 49.
Підбіяк, -ка, м. Длинный серда́к на овчинѣ. Шух. І. 139.
Розрив, -ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400.
Ступка, -ки, ж. 1) Ступка. Поли б мені ступка та жорна. Чуб. V. 485. 2) Слѣдъ ноги на землѣ. Скрізь ступки чоловічі; з Хими зняли чобіт примірять до того сліду, ставили той чобіт у ступку, і як раз прийшлось. Павлогр. у. (Залюб.). 2) Родъ дѣтск. игры. КС. 1887. VI. 459.
Тенькання, -ня, с. = теленькання.
Умішати Cм. умішувати 2.
Хвук, -ка, м. 1) = фук. Хвук на хвук як піде, то забачиш, що з того нічого не буде. Ном. № 3292. 2) Веретено. Дівки, беріть в руки хвуки (веретена), завтра Великдень. Ном. № 10053.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУГО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.