Борецький, -а, -е. Принадлежащій борцу. Ми борецького роду.
Відхаювати, -хаюю, -єш, сов. в. відхаяти, -хаю, -єш, гл. Отхаживать, отходить, спасти отъ смерти. Царь мусив прохати у Мазепи на дванадцят день згоди, поки відхаяв Палія. Мати відхаяла сю бідолашну жінку.
Добря́га, -ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав.
Дру́жбити, -блю, -биш, гл. Быть дружбою, шаферомъ на свадьбѣ. Було б тобі не дружбити, було б тобі свині пасти. Насмѣшл. свад. пѣсня.
Качконогий, -а, -е. Ходящій по утиному, переваливаясь. Ач, яка качконога.
Перепелиха, -хи, ж. Самка перепела. Плакала стара баба Грициха, мов перепелиха.
Причастник, -ка, м.
1) Тотъ, кто причащается. Багато причастників сьогодня було.
2) Тотъ, кто причащаетъ. Господь зсилає до тебе причастника свого, в котрого запричастишся.
Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Бог старий господарь. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Упадемо матері старенькій крижем до ніг.
Чала! меж. Крикъ на лошадей: но! Cм. ча.
