Гордівни́ця, -ці, ж. Гордая женщина.
Жу́жмитися, -млюся, -мишся, гл. Комкаться. Не купуйте полотна (застилати підлогу), бо воно за ногами тягнеться і жужмиться, а купіть дві плахти: роспорете та й будете застилати.
Заска́блювати, -люю, -єш, сов. в. заска́би́ти, -блю, -биш, гл. Занозить.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Наваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Напачкать. Півень на жердочці сидить, да все... все..., да купу таку наваляв, таку здорову.
Нави́слий, -а, -е. Нависшій. Під навислими скелями стояли мраморяні статуї.
Нашкрябати, -баю, -єш, гл.
1) Нацарапать, начесать. Нашкрябав собі руку.
2) Наскресть.
3) Дурно написать.
Погодка, -ки, ж. = погодник.
Сніголюб, -ба, м. пт. Подорожникъ зимній, Emberiza nivalis.
Шугонути, -ну, -неш, гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. За мною шугонуло й товариство.
