Горо́дець, -дця, м. Ум. отъ горо́д.
Драглі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Превращаться въ студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу. 2) Нависнуть (о тучахъ). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють.
Защекну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Защемить, ущемить. Росколов дуба та й защекнув його там бородою.
Куп'Я, -я́, с. = купина. Заріс той шлях куп'ям та болотом. Не мучте (пропасниці) бідних християн, трясіть куп'ями, очеретами і болотами. Єдин каже: ій богу бачив — не тільки що воду тягла (веселка), але й куп'я перла у хмару.
Лигону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Хлебнуть, глотнуть большимъ глоткомъ. 2) Поспѣшно убѣжать.
Правиця, -ці, ж.
1) Десница, правая рука. Без Ніженського полку, як без руки-правиці. Станьте ви, праведники, по правиці, а ви, грішники, по лівиці.
2) Немятая, ровная солома. Принеси мені на устілки правиці. Ум. правичка.
Приплисти Cм. припливати.
Румати, -маю, -єш, гл. = рюмати.
Ряст, -ту, м. Раст. a) Primula veris. б) Corydalis solida Smith. в) Scilla bifolia L. г) — білий. Corydalis cava Schveig et Koerth. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. топтати ряст — жить, не топтати рясту — умереть. Мабуть уже йому рясту не топтати. Не довго з того часу стара ряст топтала — через тиждень, чи що, й умерла.
Хвалити, -лю́, -лиш, гл. Хвалить, восхвалять. Мого свекорка гудять, а батенька хвалять. Парубок так радіє та Бога хвалить, та панові дякує. хвалити бо́га. Слава Богу. Хвалить Бога, що ти приїхав, а то я тут турбувалась. Ти ж у мене, хвалить Бога, молода й хороша, як ягода. Хвалить Бога милосердного, ні одного козака з війська не втеряли.