Замчи́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище... у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Як Си то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь.
Марноду́мець, -мця, м. Пустодумъ.
Муркоті́ти Cм. муркотати.
Нази́мий, -а, -е. = назімий.
Наущати, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл.
1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти.
2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому.
Обкладки, -док, ж. мн. = обклад.
Повтішатися, -шаємося, -єтеся, гл. Порадоваться (о многихъ). Вірно любилися, да й не побралися, тілько вороженьки да повтішалися.
Різнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. 1) Отличаться, различаться. 2) Отдѣляться, расходиться, разставаться. Оттак на березі Каяли брати різнились, бо не стало крови-вина.
Розсідатися, -даюся, -єшся, сов. в. розсістися, -сядуся, -дешся, гл.
1) Разсаживаться, разсѣсться. Гості розсідалися по лавках.
2) Разсѣдаться, разсѣсться. Це вже ти розсілася, а робити й годі.
3) Распадаться, распасться, лопнуть. Не їв — зомлів, наївся — розсівся. А гне Кася не всілася, вже коляса розсілася. Нехай сердиться, хоч розсядеться. Де ударить, то розсядеться й шкурка.
Убійчий, -а, -е. Убійственный, смертельный.
