Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Збива́ння, -ня, с. 1) Сбиваніе, сколачиваніе. 2) Сбиваніе, сшибаніе. Збиванням тільки дерево збавиш, — труси яблука. 3) Возмущеніе (воды). 4) Пахтанье (масла).
Корма, -ми, ж. Въ лодкѣ: задняя часть, корма.
Ліща́ниця, -ці, ж. = ліщина. Ба, чому то ліщанице, така не вродлива? Зіма була студененька, мене зморозила.
Плехатися, -хаюся, -єшся, гл. Тащиться, идти съ трудомъ.
Примайструвати, -ру́ю, -єш, гл. Примастерить, придѣлать.
Просерен, -ну и просерень, -ня, м. Раст. а) Подснѣжникъ, Calanthus nivalis L. б) Crocus riticulatus. L.
Стійка, -ки, ж.
1) Караулъ, часы. Видно мого миленького в Козельці на стійці.
2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду; чрезъ то-же отверстіе и пьютъ воду при помощи камышевой, бузинной и пр. трубочки.
Тарілка, -ки, ж.
1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Хоч за копійку, та на тарілку.
2) Часть шерстобитнаго лука (Cм.). Ум. тарілочка.
Хутір, -тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. З давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Ум. хутірець, хуторець, хуторо́к. Жила вдова хуторцем.
