Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

багачів

Багачів, -чева, -ве. Принадлежащій богачу. Прийшов до їх багачів син. Чуб. V. 1016.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 17.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАГАЧІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАГАЧІВ"
Заде́ржати, -ся. Cм. задержувати, -ся.
Змоскаліти, -лію, -єш, гл. Обрусѣть. Жел.
Озиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. озватися, -звуся, -вешся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. Н. П. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355. 2) — за кого. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.
Полеглий, -а, -е. 1) Полегшій. 2) Слежавшійся.
Понатоплюватися, -люємося, -єтеся, гл. 1) Натопиться (во множ.). Понатоплювалися хати. 2) Натопиться (во множ. — о жирѣ, салѣ). Гляньте, скільки смальцю з гусей понатоплювалося. Богод. у.
Пригір, гору, м. Холмъ. Іде чернець у Вишгород на Київ дивитись та посидіть на пригорі. Шевч. 370.
Простити, -ся. Cм. прощати, -ся.
Хутірський, -а, -е. Относящійся къ хутору, живущій на хуторі. Хутірська Одарка. Ном. № 14180.
Шкарубкий, -а, -е. Жесткій, шероховатый, корявый. Вас. 161. Тілові треба б мнякшому буть, а то бач, яке шкарубке. Харьк. Шкарубкі чоботи стали: мокрі були та й засохли. Волч. у.
Шутий, -а, -е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 45. Kolb. І. 65. Шух. І. 210. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» Черном. б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. Берд. у. в)чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. Козел. у. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. Лебед. у. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. Берд. у. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті. Шух. І. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАГАЧІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.