Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Бискупський, -а, -е. Епископскій, бискупскій.
Значка, -ки, ж. Мѣтка, (), значекъ. Подивись, он у воротях шапка комишина.
Карбований, -а, -е. 1) Испещренный нарѣзками, покрытый рѣзьбой. Сволок карбований.
2) Изрѣзанный, израненный. Купив чабака карбованого. карбо́вана риба. Рыба, изъ которой вынуты внутренности и сдѣланы по ней разрѣзы для соленія.
3) Изукрашенный карнизами и пр. (о зданіи). Ой на дворі дворець карбований.
4) Серебряный (о рублѣ). За чотирі карбовані рублі оддав.
Отам нар. = оттам. А батько де? — Отам і там.
Пауз, -за, м. = і. Рубель
Пахати, -хаю, -єш, гл. Нюхать, обонять.
Стерво, -ва, с. Падаль. Лежить собака на стерег; і сама не буде їсти і другому не дасть.
2) Брань. Стерво жінка не злюбила.
Тлінь, -ні, ж. Тлѣнность. Гортань їх дише смертю, тлінню.
Уповати, -ваю, -єш, гл.
1) Разсчитывать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані.
2) не вповати. Не обращать вниманія. Не вповала на худобу, а на його вроду. І де лишків сорок тисяч; козак на те не вповає — мед-вино кругляє.
