Дри́пи, -пів, м. мн. и дри́п'я, -п'я, с. Тряпье. Ти б своє дрип'я узяв, нехай не валяється отут.
Жебрі́й, -рію, м. Раст. Galeopsis versicolor. Cм. жабрій.
Замо́мсати, -саю, -єш, гл. Съ трудомъ кое-какъ завязать. Хомут був порвався. Уже замомсав.
Ин'який, -а, -е. = инакий. Ин'якої ночі то є роса.
Маркі́тний, -а, -е. 1) Скучный, невеселый, недовольный, огорченный. 2) Жуткій.
Порібля, -лі, ж. = поребрина.
Потемний, -а, -е. Темноватый.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Спочутний, -а, -е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу.
Хоха, -хи, ж. Страшилище, пугало, которымъ пугаютъ дѣтей. оце́ хо́ха! — говоритъ на странно одѣтую или странно повязанную женщину.
