Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Вишкрябувати, -бую, -єш, сов. в. вишкрябати, -баю, -єш, гл. Выцарапывать, выцарапать.
Здискредитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Дискредитировать. Силкуються здискредитувати мене тим, що до «Крашанки» я не давав доказу моїх історичних виводів.
Киш! меж., которымъ отгоняютъ птицъ. Позгоним вас: киш-киш!
Мирлу́га, -ги, ж. Берлога.
Пересісти Cм. пересідати.
Підсобити Cм. підсобляти.
Покіль нар. = поки. Ой спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде.
Понапувати, -ва́ю, -єш, гл. Напоить (многихъ). А своїх діток та й погодувала б, ранньою росою понапувала б.
Шептій, -тія, м. = шептун. Треба йти до шептія, щоб пошептав корові.
