Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розводити

Розводити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. І. 521. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. І. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. І. 239. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. МУЕ. III. 27. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. І. 17. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. Cм. розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 36.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗВОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗВОДИТИ"
Жи́жкати, -каю, -єш, гл. Жить, существовать. Не довго вже мені жижкати, не сьогодня — завтра смерть. Черк. у.
Змочувати, -чую, -єш, сов. в. змочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Мир. Пов. І. 170. Який Бог змочив, такий і висушить. Ном. № 78. Ні дощик його не змоче. Мет. 208.
Накара́ти, -ра́ю, -єш, гл. Наказать, покарать. От накарав мене Бог таким чоловіком! Г. Барв. 100. Накарав міх, то й торби страшно. Ном. № 5794.
Піджарити Cм. піджарювати.
Сильце, -ця, ж. Петля, ловушка въ видѣ петли, силокъ. Шух. І. 236, 237. Cм. сіло.
Сиряк, -ка, м. = сирняк. Вх. Зн. 36.
Сичавіти, -вію, -єш, гл. О тканяхъ: сбѣгаться.
Старосвітній, -я, -є., старосвітський, -а, -е. Старинный, древній. Добрячі люде, старосвітні, прості. МВ. І. 16. Ця пісня старосвітська. по старосвітськи. По старинному. Поки будемо по старосвітськії жити, поти у нас і добро буде.
Стерпіти, -плю, -пиш, гл. 1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. І. 195. 2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Ном. № 2153. Кривоніс не стерпів такої одповіді. Стор. МПр. 137.
Чякра, -ри, ж. = собака = пес, Canis familiaris. Вх. Пч. І. 16. II. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗВОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.