Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розводити

Розводити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. І. 521. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. І. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. І. 239. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. МУЕ. III. 27. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. І. 17. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. Cм. розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 36.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗВОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗВОДИТИ"
Анке́рь и анки́р, -рю, м. = Альки́р. Де ж ти будеш спала? — В анкерю, в пірю. Гол. І. 126.
Бинда, -ди, ж. 1) Лента. Гол. Од. 26. Чуб. VII. 423. О. 1861. XI. Св. 29. Дай же мені, моя мати, ще й червону бинду. Грин. ІІІ. 385. у биндах ходити. Быть девушкой. Шейк. Ум. биндочка. Чуб. ІІІ. 210.
Буддень, -дня, м. Будень, рабочій день. ....мені не вілен світ ні в буддень, ні в свято. Чуб. V. 628. Про буддень. Для будня, въ будень. Ця спідниця вже нехай про буддень буде. Харьк. г. Вона тії сережки про буддень зносила. Чуб. III. 131.
Мурянча́ний и муря́нчий, -а, -е. = мурманьчий. Вх. Уг. 253.
Наложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Наложить. Моя кісонька... віночком наложена. Чуб. 2) Надѣть (о шапкѣ). Як наложив шапку, то він уже і козак. КС. 1883. XI. 500. 3)голово́ю, душе́ю. Пожертвовать жизнью, душей, погубить жизнь, душу; сложить голову. Наложила, моя доню, за всіх головою. Макс. Прийде ще з туги головою наложити. Лукаш. 128. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 232.
Ростоптуватися, -туюся, -єшся, сов. в. ростоптатися, -пчуся, -чешся, гл. Объ обуви: растаптываться, растоптаться. Старі (чоботи) он уже ростопталися. Мир. Пов. І. 134.
Стріча, -чі, ж. Встрѣча. Біжать один одному в стрічу. Котл.
Трепілка, -ки, ж. пт. Coturnix communis, перепелъ. Вх. Лем. 475.
Узбіч I, -бочі, ж. Скатъ, покатость. Спускаються вниз так узбічну, бо рівно не можна з'їхати. Св. Л. 214.
Утаювати, утаюю, -єш, сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл. 1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Мир. Пов. II. 75. Шила в мішку не втаїш. Ном. 2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак. ЗОЮР. I. 163.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗВОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.