Замча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замчать, занести. Козацькі суда на три части розбивало! Першу часть оббивало, в тихий Дунай замчало. О, нещаслива доле ти звеліла орді в турещину мене замчати. Вхоплено й замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу.
Лаштувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Приготовлять, снаряжать. Лаштуйте гармати. 2) Составлять (о книгѣ).
Мільга́, -ги́ и мілька, -ки́, ж. Мелюзга, мелкая рыба. Мільки натяг на двадцять карбованців з озера.
Отаманиха, -хи, ж. Жена атамана.
Подоповзати, -за́ємо, -єте, гл. Доползти (о многихъ).
Пооббріхувати, -хую, -єш, гл. Оболгать, оклеветать (многихъ). Як роспустить язика, так усіх на кутку пооббріхує.
Пообтріпувати, -пую, -єш, гл. Отряхнуть (во множествѣ).
Розбесідуватися, -дуюся, -єшся, гл. Разговориться.
Стискання, -ня, с. Сжатіе, сжиманіе, сдавливаніе, пожиманіе.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила.
