Завважи́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. завва́жити, -жу, -жиш, гл. Замѣчать, замѣтить, подмѣчать, подмѣтить, усмотрѣть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. Я вже завважив мирового, який він. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченскаго науці християнській. 2) Дѣлать, сдѣлать замѣчаніе кому.
Киш! меж., которымъ отгоняютъ птицъ. Позгоним вас: киш-киш!
Мости́на, -ни, ж. 1) Половица. Ой зірви, синку, в коморі мостину, сховай, синку, чужую дитину. 2) Полъ.
По́кут, -та, м. = Покуть = Покуття.
Полатух, -ха, м. = полатайко.
Ранш нар. = раніш. Сьогодні ранш ніж учора зібрались судящі. Ум. раншенько.
Ткачук, -ка, м.
1) Подмастерій ткача.
2) Сынъ ткача.
Хавкун, -на, м. = хавдій.
Цілитися, -люся, -лишся, гл. Цѣлиться, мѣтить. Куди ти цілишся, що не видно ні птиці, нічого?
Чмутник, -ка, м. = чмут.
