Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
Го́рлиця 1, -ці, ж. 1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку. 2) Родъ танца. 3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. 4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка.
Десятникува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть десятникомъ.
Дуча́й, -ча́ю, м. = дучайка.
Зостанок, -нку, м. = останок. Мабуть ше здужав би на зостанку віку вам заграти.
Милува́ння 2, -ня, с. Ласки.
Надколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Надковырять.
Підпрясти Cм. підпрядати.
Пошевцювати, -цюю, -єш, гл. Позаниматься портняжествомъ.
Сякати, -ка́ю, -єш, гл. Сморкать. Се було тоді, як я сякав у рукав.
