Бігавка, -ки, ж. Поносъ.
Відлузати, -заю, -єш, гл. Пройти, проѣхать. Одлузавши верстов з двадцяток.
Кльоб, -ба, м. Пучекъ связанныхъ послѣ очистки отъ кострики пеньки или льна.
Охматися, -маюся, -єшся, гл. Желать, стремиться. Іще й не охмається й заміж. Я охмалася йти за його.
Повтелющуватися, -щуємося, -єтеся, гл. То-же, что и утелющитися, но во множествѣ.
Поперемлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и перемліти, но во множествѣ.
Попонько, -ка, м. Ум. отъ піп.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Промітати, -та́ю, -єш, сов. в. промести, -ту, -теш, гл. Прометать, промести. Неметена уличка, не метена, — треба уличку промести. Будеш ти у мене хатку промітати. стежку кому промітати. Кромѣ прямого значенія, также: уготовлять кому путь (на тотъ свѣтъ). Ти, моя дитино, (мати до мертвої), промітай нам стежечку, прибірай же листячко твоїй матінці, твоєму батенькові.
Шкарка, -ки, ж. = щілина.
