Гінець, -нця, м.
1) Гонець, курьеръ.
2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членовъ цеха.
Заборо́ло, -ла, с. Забрало.
Мул I, -лу, м.
1) Иль. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю.
2) Урина. То вельзевул попустив мул, з ляку омочився.
Ненаїсть, -ти, ж. Ненасытность.
Примістка, -ки, ж.
1) Ступенька въ запічку для восхожденія на печь.
2) Подмостки; временный столъ, скамья. Я старцям сім кіп самими копійками роздав, ба й вони, пообідавши на дворі на примістках, рахувались росходиться.
3) = примостка.
Приректи, -речу, -че́ш, гл. Сказать. Вона прирекла до дітей: «Чекайте, діти!»
Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають.
Розголошувати, -шую, -єш, гл. = розголошати. Не видів потреби розголошувати, що і як то.
Шкварнути, -ну́, -не́ш, гл. Сдѣлать что либо съ силой: бросить, ударить, грохнуть, блеснуть и пр. Шкварнула блискавка.
Щербатий, -а, -е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Колись і моя копійка не щербата була.
2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ.
3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. щербата до́ля. Горькая судьбина.
4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць.
5) щербата правда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. щербатенький. Правда, та щербатенька.
