Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поляпас

Поляпас, -са, м. = ляпас. Поляпаса дати. Ном. № 3853.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 292.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛЯПАС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛЯПАС"
Горне́шник, -ка, м. Тряпка, которою беруть горячій горшокъ изъ печи, тоже, что и ганчірка. Камен. у.
Дика́рь, -ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у.
Замо́чування, -ня, с. Замачиваніе.
Запле́ухи, -ух, ж. мн. Родъ дѣтской игры въ прятки. Ив. 51.
Кацалап, -па, м. Презрительное отъ кацап. Грубый великоруссъ, великорусскій мужикъ. Св. Л. 249.
Планида, -ди, ж. = планета. Круги сонця ходить кільканадцять планид. Дещо (4-те вид.). 26.
Поганець, -нця, м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.
Преогорчати, -ча́ю, -єш, сов. в. преогорчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Сильно огорчать, огорчить. Лучче йому з нудьги загинути, ніж пан-отця навік преогорчити. К. ЧР. 234.
П'янюжка, -ки, об. = п'яничка. О. 1861. XI. Св. 71.
Руйновище, -ща, с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде подбігали. К. Іов. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛЯПАС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.