Вилкастий, -а, -е. Вилообразный.
Де́рти, деру́, -ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ. 10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір'я дерла — так надокучило, за те подушки м'які будуть. 12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. 14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. 15) — мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». 16) Бѣжать сильно. Я берегом деру.
Дохо́дити, -джу, -диш, сов. в. дійти́ (дойти́), -дійду́, -деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить; дійти́ до зро́сту. Вырасти. 2) Приходить, прійти, заходить, зайти къ кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Доходили молодиці знакомі навідати. 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего либо. Святого він дійти заміру хоче. От був мій пан-отець князь, великого чину дойшов. — добра́. Быть счастливымъ, добиться счастья. Дай тобі, Боже, щоб ти добра дійшла. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. — літ. Вырастать, вырасти. Тільки що діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. — ро́зуму. Созрѣвать, созрѣть умственно. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. — ру́чки. Кончать покосъ. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, изслѣдовать, выслѣдить. Вони доходять по книжках гир від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Чи не дійдемо, які там у неї думки. він до всьо́го дохо́де. Онъ во все вникаетъ. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуте дійде. Уже доходе дитина. Як би були води не дали, то я б дійшов уже. Із лошяти й дійшла кобила.
Жовняр, -ра, м. и пр. = жовнір и пр.
Кунпанія, -нії, ж. = кумпанія.
Навербува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Навербовать. Пан Пулявський навербував полк шляхти.
Поштарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть почталіономъ, ямщикомъ.
Спустувати, -ту́ю, -єш, гл. = спустіти. Коли ж воно, дума, ті вовки у хаті заведуться? Хиба як спустує?
Уплюснути, -сну, -неш, гл. Упавь въ воду, сразу погрузиться.
Утискати, -каю, -єш, сов. в. утиснути, -сну, -неш, гл. 1) Притѣснять, притѣснить. 2) Втискивать, втиснуть, вдавить, вогнуть во что. Як ухопить.... царевича, та в мідний тік так по коліна і втисла. 3) Только сов. в. Всунуть. А Солов'їха і свого носа туди таки втисла, — т. е. вмѣшалась туда. 4) Только сов. в. Втащить. Пішов Денис — сірка втне.
