Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погній

Погній, -ною, м. Сильно унавоженная земля. Н. Вол. у. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГНІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГНІЙ"
За́дувка, -ки, ж. Мятель. Вх. Уг. 239.
Зви́клий, -а, -е. Привыкшій. Я не звиклий був з дітьми. Драг. 63.
Користне нар. = користно.
Ли́нка, -ки, ж. Веревка; корда, на которой гоняютъ лошадей.
Натручувати, -чую, -єш, сов. в. натру́тити, -ру́чу, -тиш, гл. Наталкивать, натолкнуть.
Обстелити Cм. обстилати.
Поблизнити, -ню́, -ниш, гл. = поблизничити. Таки ж одного привести — живіт болить, а то ж двоє поблизнила. Грин. III. 449.
Теркотати, -чу́, -чеш, гл. = торохтіти. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче. Ном. № 11439.
Черешнина, -ни, ж. Одно дерево черешни. Ой вишнино-черешнино, чом ти листу не пускаєш? Чуб. V. 202.
Шептун, -на, м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГНІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.