Відпорина, -ни, ж. Шесть, которымъ отталкиваютъ неводъ на глубину.
Гра́блисько, -ка, с. и гра́блище, -ща, с. = Грабильно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові.
Загріба́чка, -ки, ж. Кочерга. Ухопила горнець з печі, та й шпурнула в груди. Та бо я ся від череп'я зачяв обтрісати, вна вхопила загрібачку: «Рушай, гицлю, з хати!»
Злітній, -я, -є. Среднихъ лѣтъ. Злітній чоловік.
Кишкун, -на́, м. Кабанъ съ однимъ ядромъ. Cм. ґилун.
Облуплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. облупитися, -плюся, -пишся, гл. Обдираться, ободраться, облупиться, обвалиться. Хати не обмаже: облупиться, обсиплеться.
Пождати, -жду, -жде́ш, гл. Обождать, подождать. Пожди, небого! ще козак за мною їде. А пожди но! Чи зараз, чи пождавши поїдеш?
Покоїк, -ку, м. Ум. отъ покій.
Пострах, -ху, м. Страхъ, ужасъ; устрашеніе. Сотворив потужну силу ворогам твоїм на пострах. І тичка в мене в руках, щоб ніхто не підійшов. Не ходи! держу на пострасі.
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
