Вдовиця, -ці, ж. = удовиця.

Дізнавати, -наю, -єш, сов. в. дізна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Узнавать, разузнавать, провѣдывать. Коби моя матінка не дізнала: бо як моя матінка дізнає, то зараз мене за нелюба віддає. Чуб. V. 391. 2) Узнавать, извѣдывать, испытывать. Єв. Мр. V. 25. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8. Cм. Дознавати.

Добу́ти, -ся. Cм. Добува́ти, -ся.

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.

Лашт, -ту, м. 1) Ластъ, 12 четвериковъ (мѣра сыпуч. тѣлъ). Желех. 2) лаштом. Въ изобиліи. Желех.

Лугарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Быть лугарем. Чи він в лузі лугарює, чи він чумакує? Щог. В. 25.

Мняки́на Cм. м'якина.

Нести, -су́, -се́ш, гл. 1) Нести. І чобітки в руках несе. Мет. 27. Ти, кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? Мет. Голову вгору несе, дивиться сміливо. Г. Барв. 293. 2) Нести (о птицахъ). Курка яйця несе.

Побліднути, -ну, -неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.

Понабілювати, -люю, -єш, гл. Набѣлить (во множествѣ).