Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Вибрик, -ку, м.
1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору.
2) Капризная выходка.
Жидови́н, -на, м. = жид. Ішла Марія крутим бережком, зостріло її три жидовини.
Забо́рсати, -ся. Cм. заборсувати, -ся.
Захолодиты, -дію, -ешъ, гл. = захолонуты.
Зрубати Cм. зрубувати.
Сорокуля, -лі, ж. Гадюка. Сорокуля го уп'єлила.
Струмок, -мка, м. Ручеекъ. Ум. струмочок. Задзюркотіли по улицях струмочки.
Тратити, -чу, -тиш, гл.
1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Що тобі у руки не дай, усе тратиш.
2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Служба вільность тратить.
3) Казнить, лишать жизни. Вдовин-синонька тратити гадають. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила.
Хамудь, -дя, м. = мудь 1.
