Гм! меж. Гмъ. Дивлюсь, аж стоїть краля така, що тільки гм! та й годі.
Жидові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Ожидовливаться. Жидовіти нам.... ні, се не по нашій натурі.
Забува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. забу́ти, -бу́ду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Забув віл, коли телям був. Пішла кудись: сіней забула замкнуть. Забувим латини. забу́ти на що́, на ко́го. Забывать о чемъ, о комъ. Що б то й було, як би всі багатіли! то б і на Бога забули!
Замо́тувати, -тую, -єш, сов. в. замота́ти, -та́ю, -єш, гл. Загатывать, замотать, наматывать, намотать. Замотай собі на ус. Замотати, зав'язати, та й нікому не казати.
Зімо́вище, -ща, с. = зімовник.
Лине́ць, -нця́, м. Ракъ во время лишиш.
Лу́пання, -ня, с. Миганіе (хлопаніе глазами).
Муштрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Обучать военнымъ пріемамъ. Тоді ну військо муштрувати. 2) Школить, дрессировать. Муштровані, бодай їх: гавкають у захисті, а очей не покажуть. І стару панію почне мушрувати було з самого ранку: Що се ви, мамінька, без чепчика вийшли?
П'яла. Cм. п'їла.
Шкарубнути, -бну, -неш, гл. = шкарубіти.
