Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

окарувати

Окарувати, -ру́ю, -єш, гл. см. карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Мет. 241.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 46.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКАРУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКАРУВАТИ"
Відбірання, -ня, с. 1) Отниманіе, отбираніе. 2) Полученіе. 3) Отборка.
Відмолити, -ся. Cм. відмолювати, -ся.
Гадючина, -ни, ж. Мясо гадюки, змѣи. Ном. № 12174.
Греблі́, -лі́в, мн. = Граблі. Шух. І. 169.
Гузире́ць, -рця, м. Ум. отъ Гузирь.
Закато́ваний, -а, -е. 1) Замученный истязаніями, пытками. 2) Неуступчивый, упрямый. Він закатований та упертий. Левиц. Пов. 106.
Кед нар. = кедь. Тоді співала, кед єсь сина колихала. Гол. І. 172.
Лежі́ння, -ня, с. Лежаніе. Через сидіння не впало в лежіння. Ном. № 10846.
Лом, -ма, м. Ломъ (желѣзное орудіе).
Світилка, -ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть старша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. Ум. світи́лочка. Грин. ІІІ. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОКАРУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.